Віктор Шаверський, Олег Чорний

ПОКРАЩЕННЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЛЕГКОАТЛЕТІВ СПРИНТЕРІВ

Introduction

ПОКРАЩЕННЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЛЕГКОАТЛЕТІВ СПРИНТЕРІВ. Підвищіть ефективність тренувань спринтерів! Дослідження показує, що комплексний підхід із акцентом на стрибкові вправи значно покращує швидкісні показники легкоатлетів.

Abstract

Удосконалення методики тренування спринтерів є надзвичайно важливою, оскільки традиційний підхід до підготовки, орієнтований на постійне збільшення тренувальних навантажень, має свої обмеження та може негативно впливати на здоров'я спортсменів. Система тренування спринтерів розвивалася переважно шляхом підвищення інтенсивності й обсягів навантажень, у той час як питання відновлення працездатності лишалися поза належною увагою. Сучасна наука вказує на важливість балансу між навантаженнями та відновленням як на основну умову успішної підготовки. Мета дослідження: Мета роботи: підвищити ефективність навчально – тренувального процесу легкоатлетів-спринтерів за допомогою впровадженого комплексу засобів. Методи дослідження: літературний аналіз, педагогічне тестування, експериментальна робота та застосування методів математичної статистики стали основою проведеного дослідження. У процесі роботи було створено дві рівнозначні групи: контрольну й експериментальну, кожна з яких складалася з 10 спортсменів, що займаються у тренувальних групах СДЮСШОР. м Житомир. Педагогічний експеримент показав, що у групі легкоатлетів-спринтерів, де основний акцент було зроблено на стрибкові засоби підготовки, спостерігався значно вищий приріст у результатах всіх контрольних вправ, що оцінюють рівень бігової (швидкісної) підготовленості. Це свідчить про ефективність стрибкових вправ у розвитку швидкісних якостей, які є основою успіху в спринті. Дослідження показують, що для ефективної оцінки фізичних якостей спринтерів існує широкий вибір контрольних вправ, застосування всіх вправ недоцільне, і тренери зазвичай обирають лише 1-2 ключових вправи для кожного показника фізичної підготовленості.

Review

The paper, "IMPROVING THE TRAINING PROCESS OF TRACK AND FIELD ATHLETES (SPRINTERS)," addresses a highly relevant and critical area in sports science: optimizing sprint training methodologies. The abstract effectively highlights the limitations of traditional approaches, which often prioritize a continuous increase in training loads while neglecting the crucial aspect of recovery. This imbalance, the authors argue, can negatively impact athlete health and hinder performance. Modern science underscores the importance of a balanced load-recovery dynamic. The research, therefore, aims to enhance the effectiveness of the sprinters' training process through the implementation of a specific set of interventions. The study employed a combination of research methods, including literature analysis, pedagogical testing, experimental work, and mathematical statistics. A controlled experimental design was utilized, involving two equivalent groups—a control group and an experimental group—each comprising 10 sprinters from a Specialized Children's and Youth Sports School of Olympic Reserve in Zhytomyr. The core intervention in the experimental group was a focus on "jump training methods." The pedagogical experiment revealed a significant finding: the experimental group, which incorporated these jump training methods, demonstrated a considerably higher improvement in all control exercises designed to assess running (speed) readiness compared to the control group. This outcome strongly suggests the efficacy of plyometric or jump exercises in developing the speed qualities essential for sprinting success. The abstract also notes that while many control exercises exist, coaches typically focus on 1-2 key ones for each physical preparedness indicator, which suggests practical considerations for assessment. This study offers valuable preliminary insights into the potential benefits of integrating jump training into sprint programs, providing practical implications for coaches seeking to enhance athlete performance. The clear experimental design and the direct comparison between groups strengthen the conclusion regarding the effectiveness of the intervention. However, certain aspects warrant further detail for a comprehensive understanding. The abstract, for instance, does not elaborate on the specific "complex of means" beyond mentioning "jump training methods," nor does it detail the duration or specifics of the jump training protocol. Additionally, while the abstract initially emphasizes the importance of recovery, the findings presented do not explicitly address how recovery was managed or whether the "implemented complex of means" incorporated novel recovery strategies. The relatively small sample size of 10 athletes per group, though common in specialized sports research, limits the generalizability of the findings, suggesting that larger-scale studies across different training environments would be beneficial. Future research could expand upon these limitations by providing detailed training protocols, examining the long-term effects of such interventions, and explicitly integrating and evaluating recovery strategies in conjunction with load management.

Full Text

Comments

You need to be logged in to post a comment.