Тетяна Черкашина

Культурна Дипломатія і Переклад: Образ України та Українців Через Італомовні Переклади Української Літератури 2022-2024 Років

Introduction

Культурна Дипломатія і Переклад: Образ України та Українців Через Італомовні Переклади Української Літератури 2022-2024 Років . Досліджено роль художнього перекладу в культурній дипломатії. Аналіз італомовних перекладів української літератури 2022-2024 років формує образ України та українців за кордоном.

Abstract

У статті актуалізується роль художнього перекладу як невід'ємного складника культурної дипломатії країни, яка покликана просувати за кордоном позитивний міжнародний імідж країни через показ її специфічних національних особливостей. З 2017 року представленням української культури у світі, у тому числі через переклад творів української літератури різними мовами, займається національна організація «Український Інститут». Вона сприяє поширенню художніх перекладів української літератури в різних країнах світу, зокрема і в Італії. Метою нашої розвідки є аналіз репрезентезації автообразу та гетерообразу України та українців через італомовний переклад української літератури. Дослідження побудовано на італомовних перекладах української поезії та прози ХІХ – ХХІ століть, що були здійснені та опубліковані в Італії протягом 2022-2024 років. Основним методом дослідження став компаративний імаґологічний аналіз текстів. Протягом аналізованого періоду в Італії було видано дві поетичні та одну прозову антологію творів українських авторів ХІХ – ХХІ століть, три збірки поезій окремих авторів та десять романів, повістей, щоденників класичних і сучасних українських авторів. Через призму цих перекладів було змодельовано етнообраз України як невід'ємного складника європейського інтелектуального простору, як країну багатої історії та культури. Образ українців різних епох був показаний передусім як образ сильних духом, життєлюбних, високоморальних людей з гарним естетичним смаком, для яких філософічність, любов до своєї країни є органічним складником власної етнокультури. Зі сторінок класичної української літератури ХІХ – початку ХХ ст. були закцентовані архетипні риси національного характеру українців, як-от: індивідуалізм, кордоцентризм, антеїзм. Стійкість, незламність, вміння адаптуватися навіть у найскладніших життєвих ситуаціях, як національні риси українського менталітету показано через переклад текстів ХХ – ХХІ ст.

Review

Ця розвідка пропонує надзвичайно актуальний та своєчасний аналіз ролі художнього перекладу в культурній дипломатії, особливо в контексті формування міжнародного іміджу України. Зосереджуючись на італомовних перекладах української літератури, опублікованих у період 2022-2024 років, стаття підкреслює критичну функцію літератури у представленні національної ідентичності за кордоном. Актуалізація теми відбувається на тлі діяльності Українського Інституту, що цілеспрямовано працює над поширенням української культури. Мета дослідження — проаналізувати репрезентацію автообразу та гетерообразу України та українців — є ключовою для розуміння того, як національний наратив транслюється та сприймається у світовому інтелектуальному просторі. Дослідження базується на ретельному компаративному імагологічному аналізі значного корпусу текстів, що включає дві поетичні та одну прозову антології, три збірки поезій окремих авторів та десять романів, повістей і щоденників українських класичних і сучасних авторів, перекладених і виданих в Італії протягом зазначеного періоду. Висновки статті є переконливими: через призму цих перекладів Україна моделюється як невід’ємна частина європейського інтелектуального простору з багатою історією та культурою. Образ українців подається як сильних духом, життєлюбних, високоморальних особистостей з гарним естетичним смаком, для яких філософічність і любов до своєї країни є органічними складовими етнокультури. Важливою знахідкою є розрізнення архетипних рис національного характеру (індивідуалізм, кордоцентризм, антеїзм), які простежуються у літературі ХІХ – початку ХХ століть, та рис сучасної стійкості, незламності та адаптивності, що виявляються у текстах ХХ – ХХІ століть. Ця робота має значну цінність, демонструючи, як літературний переклад служить потужним інструментом культурної дипломатії, формуючи та збагачуючи міжнародне сприйняття країни. Сильною стороною є використання конкретного, надзвичайно актуального часового зрізу (2022-2024 рр.) та фокус на італійському контексті, що дозволяє виявити безпосередні реакції та процеси культурного обміну у критичний період. Дослідження не лише висвітлює успішність стратегії «Українського Інституту», але й підтверджує, що художня література є незамінним засобом для передачі складних нюансів національної душі та менталітету. Результати статті можуть слугувати основою для подальших досліджень впливу перекладної літератури на міжнародні відносини та формування ідентичності в інших культурних контекстах.

Full Text

Comments

You need to be logged in to post a comment.